Центральна Рада

Неспроможна Російська імперія

Подолати розруху в країні.

Страйки, мітинги та демонстрації

Відбуваються і в Україні.

Створюються ради із депутатів,

Тимчасовий уряд сформований,

Не розмежовані повноваження,

Країна стає некерована!

Центральна Рада виникла в Києві,

Громадські погляди відображала,

Була представницьким органом влади,

Всеукраїнське значення мала.

Двадцятого березня у засланні

Грушевський обраний головою,

Прибуває відразу до Києва,

До роботи стає, як до бою!

Перші звернення Центральної Ради

Характер поміркований мали.

«Установчі збори підготувати», -

Так про кінцеву мету казали.

«Нова Рада» щоденно виходила,

Програмний характер мали статті.

Грушевський був за культурницький напрям

Та автономію у майбутті!

Софійська площа, відбулося віче -

Там автономію вимагали.

Український національний конгрес

За об’єднавче начало мали!

   

Національну волю він виражав,

Схвалив дії Центральної Ради,

Новому і розширеному складу

Передав повноваження влади.

Національно-визвольний рух тривав.

Щоб народ український достойно жив,

Другий Всеукраїнський військовий з’їзд 

Перший Універсал проголосив.

Він мав величезний вплив на суспільство,

Підтримати всі намагалися:

Багато людей сплатити податок

В скарбницю в цей час шикувалися.

Тимчасовий уряд виступив проти –

В Петрограді подію почули.

Терещенко, Керенський, Церетелі

В Україну відразу прибули!

Було прийнято Другий Універсал -  

Від автономії це відмова.

До Установчих зборів мали чекати.

Інші дії сприймались, як змова!

В жовтні скинули Тимчасовий уряд,

Встановили більшовицьку владу.

Щоб Українську державу створити,

Зібрав Грушевський Центральну Раду.

Українську Народну Республіку,

Свою національну державу,

Проголошує Третій Універсал

Й рішенням цим здобуває славу!

Два уряди діяли в Україні,

В війні декретів дві сили жили,

І від більшовицької диктатури

Четвертий Універсал схвалили.

Українська Народна Республіка

Стає самостійною, вільною,

Незалежною і суверенною,

У майбутньому втричі сильною!

03. 01. 2017р.

Революція Гідності

Всі політики хотіли у Європу прямо йти.

Курс такий обрали люди, кращу долю щоб знайти.

Курс законом закріпили – інтеграція іде!

Та самі ж цього злякались – революція гряде!

У Європі майже були, Та сказав Прем’єр: «Назад!

Нащо здалась та Європа? Справи й так підуть на лад!».

Готувалися п’ять років, зустрічалися не раз,

Раунди переговорів Відбувалися у нас.

В економіці і праві Є багато в нас завдань.

І в політиці немало різних було сподівань.

Зону вільної торгівлі в Україні щоб створить,

Економіка б зростала, все покращилося вмить.

І не треба тих мільярдів, що чекали їх роки.

До роботи всім ставати й працювати залюбки.

Молодь все відчула зразу – загальмовують процес,

А відмова підписати викликала справжній стрес.

Тут з’явилися намети, за Європу всі стоять,

Бо Угоду готували у цілому років п’ять.

Інтеграції хотіли і надіями жили.

Після Вільнюсу «майдани» непотрібними були.

Та не всі вони згорнулись – ситуація проста:

Сподівання люди мали, що здійсняться чудеса.

В Києві «майдан» - найбільший. Треба обережності!

Розквітала різнобарв’ям Площа Незалежності!  

На тридцяте листопада «Беркут» розганяв Майдан:

Дев’ятсот бійців при зброї знищити все мали план.

Майже сотню травмували. І студенти серед них.

За майбутнє України не один навічно зник.

Ультиматуми, протести, блокування і розгін.

Штаб для спротиву створили, працював постійно він.

Невдоволених тіснили, водомети йшли у хід,

А облитий одяг зразу перетворювався в лід.

І каміння полетіло від людей у спецвійська,

Бо вони Майдан тіснили – місія у них така.

Хоч прийняли мораторій, акції силовиків

Мирними зовсім не були, кожен діяв, як хотів.

  

Демократія для влади –

Взагалі пусті слова.

Наш парламент голосує,

Щоб урізати права!

Застосовується зброя,

Гинуть люди в мирний час.

Революція суттєво

Назавжди змінила нас!

Вибираємо Свободу!

Це – найкраще у житті.

З нею матимемо долю

України в майбутті!

28.10.2016р.

Про толерантність

Різні діти є у класі,

Думка в кожного своя,

Але всі ми – як єдина,

Дружна і міцна сім’я!

Коли є якійсь проблеми

В когось з друзів на порі,

Чи когось не розуміють

В школі, вдома чи в дворі,

Поспішаємо ми завжди

Із порадами прийти.

Толерантність допоможе

Вірне рішення знайти!

Злука УНР і ЗУНР

Світова  війна  скінчилась –

Кращий  міжнародний  стан.

Дві частини України

Об’єднатись мали  план.

В землях західних і східних

Прагнення жило роки:

Об’єднати усі землі

Й разом бути на віки!

До утворення держави

Твердо наш народ ішов,

В боротьбі жорстокій надто

Свою долю він знайшов.

Утворились дві держави,

Та ідея в них одна –

Тож зруйнована дощенту

Від соборності стіна.

Самовизначення прагли

І, зважаючи на те,

Українському Народу

Право надано святе:

Урочисто об’єднати

Дві держави у одну,

Актом Злуки це назвати

Й скласти діям цим ціну…

На Софійську площу зранку

Тисячі киян прийшли,

Історичної події 

Вони свідками були.

Утворилася єдина

Й неподільна УНР!

Спільна доля і майбутнє

У народу є тепер.

З віковічної розлуки

Злука землі всі звела.

І надія бути разом 

Подарована була.

Та змиритись не хотіли

Вороги з таким буттям,

Із державою новою,

З українським майбуттям.

Нападали з усіх боків,

Ситуація складна:

Знов на Заході і Сході

Починалася війна…

             ***

Тих років буремних досвід

Актуальний у житті,

Щоб соборна Україна

Нею була в майбутті!

25.12.2016р.

Жіноча доля

Непросто бути жінкою на світі,

На ній усе тримається не раз.

І де береться сила та безмежна,

Що може гори зрушити за час?

Про силу жінки-матері легенди

В усі віки серед людей живуть,

Бо таїнство життя не осягнути,

А в ньому є уся жіноча суть.

Як справжня і найвища нагорода,

Дається материнство угорі,

Нова людина під покровом Божим

З’являється у жінки на порі.

Вона дитя охороняє ревно

І горда щастям, що у дім прийшло,

Життям готова жертвувати власним,

Щоб завжди добре синові було.

Та ця любов від смерті не рятує,

Бо вороги від Бога відійшли,

Людську подобу зовсім загубили –

Війну серед народу почали.

Здається, ще недавно колихала

Таке любиме й дороге дитя,

Для нього долі кращої прохала

Й щасливого синівського життя.

Була готова неба прихилити,

Щоб син здоровим і красивим ріс,

Любив людей і рідну Україну,

І тільки радість до оселі ніс.

Пішов син захищати Батьківщину,

Влучила куля – сина вже нема!

Огорнута синівською любов’ю ,

Вмить стала в світі цілому одна.

Зуміла встати, розрівняти плечі

І стати в стрій в жорстокій боротьбі.

Довела всім: вона багато може!

Й, передовсім, довела це собі.

Не знала дня і ночі у роботі,

Аби на краще повернути стан:

Допомогти пораненим солдатам,

Щоб зменшити нестерпний біль від ран.

І промінь світла промайнув ледь чутно,

Де смерть з життям боролася не раз:

Вона почула  «Мамо…»  у палаті

І світ її перевернувся враз!

Прибігла: «Синку, на тобі напитись…»,

Не тямилась від щастя про дитя.

З любові материнської святої

В палаті лікарняній є життя!

Його завжди зуміє захистити

Безмежне материнськеє тепло:

Важка жіноча доля і щаслива –

Так Богом заповідано було!

Всі матері проти війни постануть

За мир і долю для своїх синів.

Щоб кожна мама сина народила,

І маму кожен син знайти зумів.

За кращу долю нашої країни

Хай стануть дочки і сини у ряд!

Щасливі будуть матері від того,

Що в Україні запанує лад!

16. 04. 2017