Жіноча доля

Непросто бути жінкою на світі,

На ній усе тримається не раз.

І де береться сила та безмежна,

Що може гори зрушити за час?

Про силу жінки-матері легенди

В усі віки серед людей живуть,

Бо таїнство життя не осягнути,

А в ньому є уся жіноча суть.

Як справжня і найвища нагорода,

Дається материнство угорі,

Нова людина під покровом Божим

З’являється у жінки на порі.

Вона дитя охороняє ревно

І горда щастям, що у дім прийшло,

Життям готова жертвувати власним,

Щоб завжди добре синові було.

Та ця любов від смерті не рятує,

Бо вороги від Бога відійшли,

Людську подобу зовсім загубили –

Війну серед народу почали.

Здається, ще недавно колихала

Таке любиме й дороге дитя,

Для нього долі кращої прохала

Й щасливого синівського життя.

Була готова неба прихилити,

Щоб син здоровим і красивим ріс,

Любив людей і рідну Україну,

І тільки радість до оселі ніс.

Пішов син захищати Батьківщину,

Влучила куля – сина вже нема!

Огорнута синівською любов’ю ,

Вмить стала в світі цілому одна.

Зуміла встати, розрівняти плечі

І стати в стрій в жорстокій боротьбі.

Довела всім: вона багато може!

Й, передовсім, довела це собі.

Не знала дня і ночі у роботі,

Аби на краще повернути стан:

Допомогти пораненим солдатам,

Щоб зменшити нестерпний біль від ран.

І промінь світла промайнув ледь чутно,

Де смерть з життям боролася не раз:

Вона почула  «Мамо…»  у палаті

І світ її перевернувся враз!

Прибігла: «Синку, на тобі напитись…»,

Не тямилась від щастя про дитя.

З любові материнської святої

В палаті лікарняній є життя!

Його завжди зуміє захистити

Безмежне материнськеє тепло:

Важка жіноча доля і щаслива –

Так Богом заповідано було!

Всі матері проти війни постануть

За мир і долю для своїх синів.

Щоб кожна мама сина народила,

І маму кожен син знайти зумів.

За кращу долю нашої країни

Хай стануть дочки і сини у ряд!

Щасливі будуть матері від того,

Що в Україні запанує лад!

16. 04. 2017