Пам’яті воїнів-інтернаціоналістів…

Радянський Союз ідеали

Впроваджував в інших країнах

І часто солдати радянські

В чужих опинялися стінах.

Поїдуть куди – невідомо!

Що вже про родину казати?

Тож часто не знала про сина

Й «відрядження» ці рідна мати.

Один документ мали –паспорт,

Коли за кордон відбували,

І часто в такій обстановці,

Що будуть робити – не знали!

«Обов’язком допомагати», -

Називала влада втручання,

Бо у різних країнах мала

На радянський вплив сподівання.

Творцями були за кордоном

Нового життя і свободи,

Та це не завжди розуміли

Країни чужі і народи.

Нелегка ця служба військових

Далеко від рідного дому,

Коли замість спокою мали

Постійну тривогу і втому.

В наметах, землянках сидіти

Й звикати до клімату треба.

Доводилося в караулі

Проводити ніч просто неба.

  

Не знати, хто - друг, а хто – ворог,

А скрізь небезпека панує.

Хто в друзі удень набивався,

Вночі вже, як ворог, чатує.

В Анголі, В’єтнамі, Єгипті

Цінували солдатську дружбу,

В Лаосі, Кореї, Сирії

Найкращі проходили службу.

У Сомалі й  Ефіопії

Служили радянські солдати,

«Допомогу»  Афганістану

Держава хотіла надати.

«Добрі наміри»  всім країнам

Показати військові мали,

Але їх, як і всіх солдатів,

Без жалю впритул убивали.

Ми вшановуємо військових:

Від солдата до генерала, 

Щоб загиблих усіх в обличчя

Українська нація знала.

Бо не винні вони у тому,

Що творила радянська влада,

Пам’ятали свято присягу:

Для солдата найгірше – зрада…

Вони присягали на вірність

Народу й своїй Батьківщині

І виконували накази,

Які не зрозуміти нині.

29. 01.2017р.